Олеся Білоус,
м. Київ, Україна
Народилася 1983р. в Киргизії в родині геологів. Після здобуття Україною незалежності разом із батьками повернулася на Батьківщину. Дитинство минуло на Житомирщині(смт. Червоногранітне). Закінчила Житомирський державний університет ім. Івана Франка (2006), Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова (магістратура,2007). Навчаюся в аспірантурі Науково-дослідного інституту українознавства на філософському відділенні. Вірші пишу з дитинства. Поетичні твори, журналістські матеріали та публіцистика друкувалися в альманахах "Зоряні роси", "Вітрила", газетах "Вільне слово", "Прапор", "Християнство", "Євангельська нива". Заміжня. Член церкви «Дім Євангелія» (ВО ЄХБ, Київ)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дуже приємно зустрітися ще з одним гарним українським автором на цьому сайті. Хочеться щоб ви продовжували ділитися своєю щирою поезією з нами і надалі.
Камнями его закидали - Виктор Голубев Тут тема, вечная,об убийстве-не сколько физическом, сколько духовном и интелектуальном. Вот в коллективе работник не понравился своей смелостью взглядов или талантливостью, боясь его лидерства-и они его уничтожают,чтобы один из них смог стать примитвным,но мощниым лидером.
Тема вечная о выдавливании оригинальных и талантливых из разных сфер человеческого бытия. Понятие идола-это причина для уничтожения, возможно он отстаивал взгляди, кого-то, ранее до него уничтоженного. То же самое -и в древности, и в наши дни...Почему "с тоской"?-Новый идол осознает свою ничтожность... А побудила меня к написанию стихотворения фраза из Библии.
